Рішення президії щодо дискваліфікації гравців

[Karne]

Дарино, я хочу тут принципово розділити дві абсолютно різні речі.

У мене немає претензій до Дмитра Яценка як до майстра го, гравця чи тренера. Я не заперечую його досвід, знання, внесок у підготовку спортсменів і те, що він багато років займається розвитком го.

Претензії стосуються зовсім іншого - управлінської моделі УФГО, роботи керівних органів, прозорості рішень, процедур, комунікації зі спортсменами та механізмів, за якими одна група людей фактично визначає правила для всієї української го-спільноти.

І саме тут постійно виникає аргументація на кшталт:

«А скільки ти турнірів провів?»
«А що ти зробив для українського го?»
«А скільки дітей ти виховав?»

На мою думку, це підміна предмета дискусії.

Щоб вимагати від громадської спортивної федерації прозорості, дотримання власного Статуту, зрозумілих правил допуску до змагань, належної процедури дисциплінарних рішень чи звітності керівних органів, людина не повинна спочатку провести десять турнірів або виховати чемпіона.

УФГО - це не нагорода за особистий внесок окремих людей і не приватний клуб тих, хто зробив для го найбільше.

Це всеукраїнська громадська спортивна організація, рішення якої безпосередньо впливають на спортсменів, тренерів, дітей, батьків, клуби та організаторів з усієї країни.

Саме тому я хочу довести цю дискусію до дуже простого питання:

чи може федерація бути інструментом конкретної групи людей, де право ставити запитання залежить від того, наскільки великий твій особистий внесок?

Я переконаний, що ні.

Навпаки, сильна федерація - це організація, в якій можна критикувати президента, президію чи конкретне управлінське рішення, не стаючи через це «ворогом українського го».

Моя мета не в тому, щоб применшити заслуги Дмитра Яценка або будь-кого іншого.

Моя мета - щоб заслуги окремої людини ніколи не ставали підставою для безконтрольності її управлінських рішень.

Бо майстерність за гобаном, тренерський авторитет і повноваження керівника громадської федерації - це три різні речі.

І саме третю з них суспільство має право контролювати.